(Дивіться також: Посібник для початківців з молитви на вервиці)
Апостольське послання Rosarium Virginis Mariae Верховного Понтифіка Івана Павла ІІ єпископам, священству та вірним, про найсвятішу вервицю (неофіційний переклад українською мовою)
Попередня частина: Розділ III – “Для мене бо життя – Христос”
“Благословенна вервице Марії, солодкий ланцюжку, що єднаєш нас із Богом”
39. Все, що було сказано до тепер, чітко показує багатство цієї традиційної молитви, яка має простоту народної набожності, але також і теологічну глибину молитви, придатну для тих, хто відчуває потребу у глибшому спогляданні.
Церква завжди приписувала особливу дієвість цій молитві, доручаючи вервиці, її хоровому читанню і постійній практиці, найскладніші проблеми. У ті часи, коли здавалося, що саме християнство є під загрозою, його визволення приписувалося силі цієї молитви, а Нашу Пані Розарію славили як ту, чиє заступництво принесло спасіння.
Сьогодні я охоче довіряю силі цієї молитви – як я вже згадував на початку – справу миру у світі та справу сім’ї.
Мир
40. Серйозні виклики, що постають перед світом на початку нового тисячоліття, змушують нас думати, що лише втручання з висоти, здатне скерувати серця тих, хто живе у конфліктних ситуаціях, і тих, хто керує долями націй, може дати підстави сподіватися на світліше майбутнє.
Вервиця є молитвою про мир за своєю природою, оскільки вона полягає у спогляді Христа, Князя Миру, того, хто є “нашим миром” (Еф 2:14). Кожен, хто засвоює таємницю Христа – і очевидно такою є мета вервиці – пізнає таємницю миру і робить його проектом свого життя. Більше того, завдяки своєму медитативному характеру, із спокійною послідовністю “Богородице Діво”, вервиця має миролюбний вплив на тих, хто її молиться, налаштовуючи їх отримати й відчути у своїх найглибших глибинах та поширити навколо себе той справжній мир, який є особливим даром Воскреслого Господа (пор. Йо 14:27; 20:21).
Вервиця також є молитвою за мир через плоди милосердя, які вона приносить. Якщо молитися добре, по-справжньому роздумуючи, вервиця веде до зустрічі з Христом у Його таємницях і тому не може не привернути увагу до обличчя Христа в інших людях, особливо у найбільш страждаючих. Як можна споглядати таємницю Вифлеємської Дитини в радісних таємницях, не відчуваючи бажання вітати, захищати і сприяти життю, а також брати на плечі тягар страждаючих дітей по всьому світу? Як можна йти слідами Христа Об’явлення, у таємницях світла, не вирішивши свідчити про Його “блаженства” у щоденному житті? І як можна було б споглядати Христа, що несе хрест, і Христа Розп’ятого, не відчуваючи потреби діяти як “Симон з Киринеї” щодо наших братів і сестер, обтяжених горем або розчавлених відчаєм? Нарешті, як можна дивитися на славу Воскреслого Христа чи Марії, Цариці Небесної, не прагнучи зробити цей світ прекраснішим, справедливішим, більш відповідним Божому плану?
Одним словом, зосереджуючи погляд на Христі, вервиця також робить нас миротворцями у цьому світі. За своєю природою як наполегливе хорове прохання у відповідності до запрошення Христа “молитись завжди” (Лк 18:1), вервиця дозволяє сподіватися, що навіть сьогодні у цій важкій “битві” за мир можна перемогти. Далеко не пропонуючи втечі від проблем цього світу, вервиця зобов’язує нас звертати на них погляд із відповідальністю та щедрістю, і дає нам силу протистояти їм з упевненістю у Божій допомозі та твердим наміром свідчити у будь-якій ситуації “в любові, що є зв’язок досконалости” (Кол 3:14).
Сім’я: батьки …
41. Як молитва за мир, вервиця також є, і завжди була, молитвою сім’ї та за сім’ю. Свого часу ця молитва була особливо дорогою християнським родинам, і вона, безперечно, зближувала їх. Важливо не втратити цю дорогоцінну спадщину. Нам потрібно повернутися до практики сімейної молитви та молитви за сім’ю, продовжуючи користуватися вервицею.
У своєму апостольському посланні Novo Millennio Ineunte я заохочував святкування Літургії годин мирянами у звичайному житті парафіяльних громад та християнських груп [39]; Тепер я хочу зробити те саме для вервиці. Ці два шляхи християнського споглядання не виключають один одного; вони доповнюють один одного. Тому я попросив би тих, хто присвячує себе душпастирству сімей, щиросердно рекомендувати читання вервиці.
Сім’я, яка молиться разом, залишається разом. Свята вервиця за старовинною традицією виявилася особливо ефективною як молитва, яка об’єднує сім’ю. Окремі члени сім’ї, звернувши очі до Ісуса, також відновлюють здатність дивитися в очі один одному, спілкуватися, виявляти солідарність, прощати один одному і бачити, як їхній завіт любові оновлюється в Дусі Божому.
Багато проблем, з якими стикаються сучасні сім’ї, особливо в економічно розвинутих суспільствах, є результатом їх зростаючих труднощів у спілкуванні. Сім’ям рідко вдається зібратися разом, і в рідкісних випадках, коли це відбувається, вони часто займаються переглядом телевізора. Повернутися до родинної молитви вервиці означає наповнити повсякденне життя дуже різними образами, образами таємниці спасіння: образом Спасителя, образом Його Пресвятої Матері. Сім’я, яка разом читає вервицю, відтворює щось із атмосфери дому святого сімейства у Назареті: її члени ставлять Ісуса в центр, вони поділяють Його радощі та скорботи, покладають у Його руки свої потреби та плани, вони черпають у Ньому надію і сили йти далі.
… і діти
42. Також є красивим і плідним довіряти цій молитві ріст та розвиток дітей. Хіба вервиця не слідує за життям Христа, від Його зачаття до смерті, а потім до Його Воскресіння і Його слави? Батькам стає все важче стежити за життям своїх дітей, коли ті дорослішають. У суспільстві передових технологій, масових комунікацій та глобалізації все стало пришвидшеним, а культурна дистанція між поколіннями зростає. Найрізноманітніші повідомлення та найнепередбачуваніші переживання швидко проникають у життя дітей та підлітків, а батьки можуть сильно тривожитися про небезпеки, з якими стикаються їхні діти. Часом батьки зазнають гострого розчарування через неспроможність їхніх дітей протистояти спокусам культури наркотиків, спокусі неприборканого гедонізму, спокусі насильства та різноманітним проявам безглуздості й відчаю.
Молитися вервицю за дітей, а тим більше, разом із дітьми, навчаючи їх з ранніх років переживати цю щоденну “молитовну паузу” з сім’єю, це, правда, не рішення кожної проблеми, але це духовна допомога, яку не треба недооцінювати. Можна заперечити, що вервиця здається мало пристосованою до смаку сучасних дітей та молоді. Але, можливо, це заперечення спрямоване проти збіднілого методу молитви. Крім того, без шкоди для основної структури вервиці, ніщо не заважає дітям та молоді молитися її – в сім’ї, в групах – за допомогою відповідних символічних та практичних засобів для розуміння та цінування. Чому б не спробувати? З Божою допомогою, пастирський підхід до молоді, який є позитивним, палким та творчим – як показали Всесвітні Дні Молоді! – здатний досягти приголомшливих результатів. Якщо вервиця буде добре представлена, я впевнений, що молоді люди ще раз здивують дорослих тим, як вони зроблять цю молитву власною та читатимуть її з ентузіазмом, характерним для їхньої вікової групи.
Вервиця – скарб, який потрібно віднайти наново
43. Дорогі брати і сестри! Ця молитва, така легка і водночас така багата, справді заслуговує на те, щоб християнська спільнота знову її віднайшла. Зробимо це, особливо цього року, як засіб підтвердження напряму, викладеного в моєму апостольському посланні Novo Millennio Ineunte, з якого черпали натхнення пастирські плани багатьох окремих Церков, які дивляться у найближче майбутнє.
Особливо звертаюся до вас, мої дорогі брати єпископи, священики та диякони, а також до вас, пастирські представники у ваших різних служіннях: щоб через ваш особистий досвід краси вервиці ви прийшли до її поширення із переконанням.
Я також довіряю вам, богослови: завдяки вашому мудрим та суворим роздумам, вкоріненим у слові Божому та чутливим до пережитого християнським народом, ви можете допомогти християнам відкрити біблійні основи, духовні багатства та пастирську цінність цієї традиційної молитви.
Я розраховую на вас, богопосвячені чоловіки та жінки, покликані особливим чином споглядати обличчя Христа в школі Марії.
Я звертаюся до всіх вас, брати і сестри будь-якого стану життя, до вас, християнські сім’ї, до вас, хворі та люди похилого віку, і до вас, молоді люди: упевнено прийміть вервицю ще раз. Відкрийте для себе вервицю у світлі Святого Письма, у гармонії з Літургією та в контексті вашого щоденного життя.
Нехай це моє звернення не залишиться без уваги! На початку двадцять п’ятого року мого Понтифікату я довіряю це апостольське послання люблячим рукам Діви Марії, падаючи духом перед її образом у чудовій святині, збудованій для неї блаженним Бартоло Лонго, апостолом вервиці. Я охоче присвою собі зворушливі слова, якими він закінчив своє добре відоме Прохання до Цариці Святого Розарію: “О, благословенна вервице Марії, солодкий ланцюжку, що єднаєш нас із Богом, окови любові, що єднаєте нас із ангелами, башто спасіння від нападів у пеклі, безпечна пристане у нашій тотальній кораблетрощі, ми ніколи тебе не покинемо. Ти будеш для нас втіхою в годину смерті: твій – останній поцілунок, коли життя згасає. І останнім словом із наших уст буде твоє миле ім’я, о Царице Розарію Помпеї, о найдорожча Мати, о притулок грішників, о верховна розрадниця стражденних. Нехай ти будеш скрізь благословенною, сьогодні і завжди, на землі та на небі”.
З Ватикану, 16 жовтня 2002 року, на початку двадцять п’ятого року мого Понтифікату.
Іван Павло II
[39] Пор. No. 34: AAS 93 (2001), 290.Джерело: www.vatican.va
Переклад з англійської: Максим Гонтар
